На найактуальніші запитання від читачів журналу «МБ» ( інформаційного партнеру виставок Inprodmash & Upakovka) відповіла громадський діяч, в.о. міністра аграрної політики та продовольства України (2019 р.) Ольга Трофімцева
— Ольго Василівно, Ви були в.о. міністра аграрної політики та продовольства України у 2019 році, і наразі, мабуть, є найкомпетентнішим експертом з ситуації в вітчизняному АПК та сегменті харчової промисловості.
Якщо говорити відверто, то сьогоднішня ситуація не зовсім зрозуміла. Адже якщо раніше виробники продовольства скаржилися, що для вирішення їх проблем має існувати окреме від АПК відомство, то сьогодні і весь агропромисловий комплекс, і вся харчова промисловість відносяться до Міністерства економіки. І це в той час, коли в сегменті відбуваються революційні зміни — в першу чергу, запуск ринку землі, і залишається дуже багато проблемних питань по роботі підприємств харчової промисловості як на внутрішньому ринку, так і у розвитку експорту.
Як, на Вашу думку, можна визначити існуючу систему координат, в якій буде працювати агропромисловий комплекс і сегменти проводовольчого ринку в 2020 році? Куди звертатися представникам АПК і харчової промисловості для вирішення робочих питань сьогодні? Чи є ймовірність того, що до нас повернеться наше «рідне» міністерство в близькому майбутньому (останні заяви Президента В. Зеленського про необхідність поділу Мінекономіки і деяких ін. міністерств)?
— Сподіваюсь, що так і буде. Але все залежить від того, в якому форматі буде повернуто Міністерство АПК та продовольства. Я дуже сподіваюсь, що воно буде повернуто як повноцінне Міністерство аграрної політики і продовольства з тим функціоналом, який був, і до сфери управління якого буде відноситись і Держпродспоживслужба. Тому що без цього, як ви самі розумієте, робочі питання вирішувати буде досить складно.
Робочих питань дуже багато, і до сьогоднішнього дня з цими питаннями до мене звертаються агровиробники з різних сфер, в тому числі тваринники. Найчастіше ці питання стосуються двох аспектів. По-перше, це питання того, чи буде передбачена хоча б якась програма держпідтримки на 2020 рік, яка б допомогла аграріям, і в тому числі у тваринницькій ґалузі. Другий напрямок — це питання, які стосуються експорту, в тому числі до країн ЄС. І це в основному питання, повязані з Держпродспоживслужбою. Це також питання того ж пташиного грипу, яке ось зараз у нас виникло, на жаль, і через що ми маємо проблеми з ринками ЄС.
Тому однозначно нам потрібен цей координаційний центр прийняття рішень. Потрібна «єдина точка входу», як це я називаю, для ґалузі — для всіх секторів АПК, яка була б, з одного боку, майданчиком для комунікації, а з іншого — центром лобізму, в хорошому сенсі слова, для виробників.
Наскільки ефективне в цьому нове міністерство, яке відповідає і за торгівлю, і за економіку, і за сільське господарство, і за продовольство, і виконує наразі всі ці обов’язки? Як воно справляється з цими завданнями, мені важко судити, але я бачу по відгуках ґалузевих асоціацій, що профільного міністерства для АПК однозначно не вистачає. Тому сподіваюсь, що найближчим часом воно буде повернуто.
Поки що немає додаткової інформації з цього приводу, але будемо сподіватись, що найближчим часом побачимо конкретні пропозиції.
— Ринок землі — напевно, найважливіше прийняте в 2019 році рішення. Дуже досвідчені і шановні учасники ринку говорять про те, що це закономірний і необхідний процес. Але в той же час представники середнього бізнесу і невеликі фермери влаштовували велику кількість протестів і висловлювали свої побоювання і критику ринку землі.
Не секрет, що це питання політизувалось, проте є і факти. Експерти ФАО, зокрема, аналітик Андрій Панкратов, констатували, що на кінець 2019 року в Україні відмічалось чітко виражене зниження інвестицій в АПК, і давав несприятливий прогноз щодо перспектив іноземних інвестицій в галузь на 2020 рік.
Дуже хотілося б почути Вашу думку щодо прийнятої «земельної реформи» в контексті роботи всього АПК, окремих його ґалузей і гравців, включаючи невеликих.
— Не потрібно говорити, що ринок землі — це панацея, або, навпаки, що це погано. Ринок землі — це цілком реалістична ситуація, і тут не потрібно боятись. Проблема в тому, що питання запровадження ринку землі було не зовсім правильно на початковому етапі «зкомуніковано» і на сьогоднішній день побудовано. Це дуже комплексне і складне питання, і тут важливо було правильно і дуже обережно провести підготовчу роботу.
Знову ж таки, про відвертість, прозорість та діалог. Не потрібно було з самого початку говорити суспільству, нашим виробникам, в тому числі виробникам тваринницької продукції, що ринок землі — це означає автоматичне зростання інвестицій і ВВП. Це все буде, але це не буде відбуватись у 2020 році. Адже ринок землі — це велика складна реформа, це складний процес, який буде вимагати фінансів від виробників. І, відповідно, вже в 2019 році ми почали відчувати, що виробники вже реагують ось таким чином — стриманно, на інвестування в будь-які проєкти.
Ми бачимо, що деякі проєкти по переробці заморожуються, бачимо зниження поголів’я, особливо ВРХ, і т.ін. Поговоривши з малими та середніми виробниками, в тому числі виробниками м’яса ВРХ, розуміємо, що вони вирізають поголів’я, бо не впевнені, що зможуть забезпечити собі ту площу, яка необхідна їм для кормів і т.ін. Цим всим негативним процесам можна було б запобігти, якщо підійти до реформи ринку землі більш підготовлено і попередити ці ризики, маючи продуктивне спілкування та діалог.
Я завжди за чесніть і відкритість. Не потрібно нікому розказувати, що прийняття ринку землі відразу дать зростання ВВП, що ми вам дамо кредити, і все буде добре. Тому що це не так. Адже ми добре розуміємо, що на першому початковому етапі буде певне зниження ВВП і аграрного виробництва. Я цілком можу собі уявити, що у 2020-му і 2021-му роках ми будемо мати зниження цих показників — і аграрного ВВП, і інвестицій, і експорту. І певний період не будемо мати таких рекордних експортних показників по АПК, які були раніше.
Це відбудеться не тому, що щось не так, а тому що це нормальний перехідний етап. Але це все з фермерами потрібно було обговорити. Вести діалог про те, яким чином ми можемо їх до цього перехідного етапу підготувати, і як держава може на цьому етапі підтримати вітчизняних виробників, в тому числі маленьких та середніх. І чому я критикувала цей уряд? Тому що в нас, навпаки, були розмови про те, що ніяких держпрограм і ніяких форм підтримки АПК у 2020 році взагалі не буде.
Тому я ставилась до подібних заяв критично, бо неможна якраз в цей період, коли відкривається ринок землі, зупиняти підтримку.
Навпаки, потрібно підтримати ці інвестиції чи то в м’ясній переробці, чи то в виробництві тваринницької продукції, де більше потрібна підтримка. Адже, незважаючи на падіння поголівя ВРХ, на складну ситуацію у тваринництві, за виключенням птахівництва, вже є позитивні паростки в таких підґалузях, як козівництво, вівчарство. Ми ж бачимо, що там є інвестиції, туди йдуть люди, але їм потрібно трошки дати підтримку, тому що це довгі інвестиції, дати їм впевненість… Сказати, що, дивіться, давайте, ми з вами трохи попрацюємо: у вас на пять років буде ось така і така програма, яка є продовженням ось таких кроків в тваринництві, ми її трошки модифікуємо, щоб вона була більш ефективною, але ми вас не залишаємо один на один. Навіть якщо відкривається ринок землі, там ви отримуєте компенсацію по кредитах, але тут паралельно, щоб ваші інвестиції в переробку і т.ін. не припинялись. Оце була б розмова!
З виробниками потрібно говорити. Говорити спокійно і відверто. Тоді була б більш спокійна поведінка у виробників, вони б не нервували. А так вони знаходились у певному інформаційному хаосі. Вони намагалися шукати цю інформацію самі, чули тільки інформацію про компенсацію ставок по кредитах і не розуміли, наскільки це реалістично, — чи ця програма буде працювати, чи не буде. І, відповідно, кожен почав думати собі, я краще зупиню інвестування, ці гроші акумулюю і буду шукати кошти, щоб хоч якусь землю собі купити…
Ось тут і виходить, наскільки ринок землі — це складне і комплексне питання і з економічної, і з політичної, і навіть з психологічної точки зору. Тому тут дійсно багато потрібно проводити інформаційної роботи, дуже обережно до цього процесу підходити, умовно, «на кінчиках пальців», а не так, як це відбулося наприкінці 2019 року.
Я є прихильником ринку землі. Прихильником поетапного відкриття ринку землі. Тому що ми повинні максимально продумати, яким чином він може бути найбільш ефективним для нас, з економічної точки зору, і, виходячи з цього, робити якісь кроки.
Потрібно говорити про довгострокові плани та перспективи, про те, що ми хочемо мати сбалансовану структуру виробництва і будемо підтримувати і великі, і середні, і дрібні виробництва. Тоді все буде обґрунтовано і без втрат. А коли ми бачимо, що законопроєктом пропонується обмеження або 200 тис. га, або 10 тис. га землі в одні руки, і ніхто не знає, яка цифра буде в готовому документі, то зрозуміло, що спокійної реакції на це аграріїв чекати важко.
Продовження великого та дуже цікавого інтерв’ю, багато актуальних запитань від виробників і компетентних відповідей від Ольги Василівни Трофімцевої – читайте в журналі Мясний бізнес
Нагадуємо телефон передплати журналів видавництва Біопром – 044-243-32-67, 044-248-97-66